Йоу, бро! Короче, у меня есть крутая история, которая случилась не так давно. Я рэпер и наркоман, а значит мои приключения всегда наполнены закладками и ширевкой. Сидел я значит дома, стэнил новый трек своего любимого рэпера и решил пойти в театр с надеждой оторваться по полной.
Размахнулся я главным компьютерным станом, уселся в машине и поехал в центр города. Куплю себе перед спектаклем бумы, поднять настроение и взорвать театр своими фразами.
Приехал на место, нашел своего поставщика, покупаю кодеин и парочку закладок. Встаю на колени, стану на пляс и попиваю свои драгоценные спиды, чтобы быть в форме перед шпилькой.
Ахуенно! Закончилась музыка, начался спектакль. Я в первом ряду, кайфую, улыбаюсь от уха до уха. Но вдруг, на моей позорной удаче, началось на кумарах. Хах, ну бывает, думаю я, и пару раз потягиваю кодеин, чтобы снять стресс.
Начинаю думать, что мне однозначно понадобится еще доза ширевки, чтобы забыть об этом. Иду в туалет, там встречаю своего бро, которому я доверяю и знаю, что он обязательно поможет мне. И сука, знай я, какие косяки он мне принесет...
Бро: Чувак, у меня есть что-то особенное, точно кайфанешь! Это поника, сделанная лично мною. Она разноцветная, будешь плавать в розовой пене!
Я: Весело, бро! Дай две дозы, я просто с трудом вспоминаю, как я сюда попал.
Бро: Лови!
Возвращаюсь в зал и понимаю, что сейчас будет самое интересное. Начинается мутация в моей голове. Цвета становятся ярче, звуки эхом разносятся, а актеры превращаются в марионеток на ниточках. Но я не сдамся! Я же рэпер! Качусь на месте, отсвечивая своими золотистыми зубами и готовлюсь к выходу.
Но братцы, я полный конкретный дебил! Вместо выхода, я влетаю на сцену, размахивая своими руками и крича: "Эй, народ, посмотрите, какой я талантливый рэпер!"
Театр в полном шоке, актеры фризят, а публика смотрит на меня с недоумением. Кажется, мой план провален. Я решаю сделать красивый финал и выпрыгиваю в зал, чтобы продолжить свое шоу среди зрителей.
Бро: (крича) Чувак, ты совсем охуел? Это же театр, не концерт!
Я: (выкрикиваю) Лэтс гоу, бро! Пусть весь город знает, кто я такой!
Но мама натура, и секюрити за мной гоняются, пытаются меня остановить. Я умудряюсь уклониться и продолжаю кружить по залу, рифмуя о своей жизни и наркотических приключениях.
Секюрити: Стой, парень! Ты арестован!
Я: (смеюсь) Арестован? Чувак, ты просто не понимаешь моей гениальности!
И вот, бро, я рухнул на пол, не смог устоять перед натиском охраны. Меня увезли на полицейскую машину, и это было концом моего театрального выступления.
Это было шокирующе, по-настоящему кайфово и безумно опозорительно. Но я не жалею о произошедшем, ведь это стало прекрасным материалом для моих новых треков. А еще теперь я знаменит на всю страну, как рэпер, который устроил шоу в театре.
Весь город сходит с ума, когда я выходит на сцену. Я звезда, я наркоман-рэпер и я сделал свое имя!
Так что, бро, если ты попадешь в подобную ситуацию, не волнуйся, просто прыгай и делай свое шоу. Ведь жизнь одна, и мы живем по своим правилам. Быть наркоманом-рэпером это особенный путь, и я готов идти по нему до конца!
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!